Порушення сну у дітей

порушення сну у дітей

Кожен із нас ,час від часу, зіштовхується  з проблемою порушення сну. Якщо це поодинокий епізод – це не безсоння, а скоріш за все, спровокована реакція нервової системи.

Труднощі із засипанням, часті або ранні  прокидання  протягом довгого терміну можуть свідчити  про певні проблеми, які згодом можуть призвести до стійких функціональних порушень нервової системи, а в деяких випадках потребують поглибленого обстеження .

Сон має декілька стадій :стадія – поверхневий сон.

I стадія – поверхневий сон.

ІІ стадія – рухи очей припиняються , частота серцевих скорочень та активність мозку знижується (перехідна стадія до глибокого сну ).

ІІІ стадія –глибокий сон , на ЕЕГ короткі дельта хвилі переплітаються з більш швидкими,    але короткими хвилями .Це одна з відновлювальних стадій, підчас якої з`являються сни , можуть відмічатися сновидіння, сноговоріння та сноходіння .

IV глибокий сон   з переважанням на ЕЕГ дельта хвилі. Коли дитина прокидається у цій стадії , вона дезорієнтована.

V швидкий сон, супроводжується швидкими рухами очей, підвищується активність мозку,з`являється рухова активність .

Безсоння завжди  пов`язане з порушенням швидкої та глибокої стадій сну.

Особливості дитячого сну

У дитинстві відбувається поступове зниження середньої тривалості сну від народження до підліткового віку ,що передбачає зменшення обох складових сну (денного та нічного). У  п’ятирічному віці різко знижується тривалість денного сну з поступовим зменшенням тривалості нічного сну. Спостерігається різке зниження долі «швидкого поверхневого» сну  від народження (50%) до дорослого життя (25-30 %), а також аналогічне переважання  « повільного глибокого «сну з піком у ранньому дитинстві, та різким падінням після статевого дозрівання  ( 40-60  % ) і подальшим зменшенням впродовж життя.

Загальні порушення сну у дітей

Більшість проблем зі сном у дітей виникають унаслідок  неадекватної тривалості сну відповідно за вікових потреб (недостатня кількість сну), а також фрагментації сну (погана якість сну ) внаслідок частих, повторних коротких пробуджень .Серед причин порушень сну іноді зустрічаються порушення циклу сну (первинні порушення сну ) – надмірна денна сонливість або центральна гіперсонливість.

До педіатричної групи ризику гострих та хронічних порушень сну  відносяться діти з хронічними захворюваннями – муковісцидоз, бронхіальна астма,  ревматоїдний артрит, гострі запальні захворювання, підтримуюча фармакологічна терапія ( кортикостероїди ,психостимулятори, трансквілізатори, протисудомні засоби, бета агоністи ), а також діти з порушенням психічного розвитку ( синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, депресія ,біполярні, тривожні розлади, аутизм, епілепсія, тощо ).

                                          Безсоння у дитинстві

Повторне порушення якості сну  від засипання до пробудження, що призводить до погіршення денного функціювання  дитини або сім`ї (втома, дратливість ,нестача енергії, емоційна  лабільність, зниження продуктивності розумової діяльності  та інші ). Безсоння може бути транзиторним (короткочасним )  чи хронічним  (тривалим ). Безсоння це сукупність симптомів із великою кількістю можливих причин, а не окремий діагноз.

Одним із найпоширеніших порушень сну у новонароджених та дітей раннього віку є поведінкове безсоння з порушенням початку сну. Такі діти можуть заснути лише за певних умов та ритуалів, які вимагають присутності батьків,  захитування, годування – діти самі не можуть заснути.

Уночі , коли у дитини настає короткочасне пробудження , зазвичай виникає в кінці циклу сну (кожні 60-90 хвилин у немовлят ) або пробудження з інших причин, дитина ніяк не може заснути без допомоги дорослих з необхідністю дотримання ритуалів відходження  до сну . Дитина «сигналізує» батькам плачем  або нічним пошуком батьків, допоки не отримає  необхідну увагу. Це спричиняє  недостатність сну як для дитини, так і для батьків.

Відмова йти спати частіше зустрічається у дітей дошкільного віку та дітей старшого віку . Подібні порушення сну відносяться до поведінкового безсоння дитинства  та часто є результатом батьківських труднощів у встановленні меж та управління поведінкою дитини, включаючи нездатність або небажання встановлювати правила щодо сну та заохочувати регулярний час засипання, що може загострюватись у результаті опозиційної поведінки дитини.

У деяких випадках опір дитини пов’язаний  з основною проблемою засинання,  викликаною іншими факторами ( медичні обставини, застосування ліків, тривожність та інші ).

Якщобезсонняне пов’язанез неправильною поведінкою батьків  або через інші причини (психіатричні ,медичні ), то таке безсоння є   первинним безсонням (психофізіологічим ).

Про безсоння можливо  говорити, коли :

  • у дитини порушено засипання;
  • дитина часто прокидається  вночі;
  • прокидається дуже рано ( близько 3-4 годин ночі ), не може знову заснути.

Безсоння може тривати від кількох днів до 3-4 –х тижнів та довше .У дитини формуються вторинні порушення:

  • порушення уваги, не може концентруватися на завданнях вдома, школі;
  • посилення гіперактивності;
  • прояви агресії з боку дитини;
  • труднощі із запам’ятовуванням нової їнформації;
  • проблеми з поведінкою вдома та у школі тощо.

При цьому у дітей та дорослих зустрічаються порушення сну, які потребують поглибленого клінічного аналізу та обстеження.

Обструктивні апное у сні – респіраторний розлад ,який характеризується повторними епізодами тривалої обструкції верхніх дихальних шляхів під час сну.

стаття про порушення сну у дітей

Парасомнії – епізодична нічна поведінка, у більшості випадків з когнітивною дезорієнтацією та м’язовими порушеннями. Умовно поділяються на:

  • парасомнії, що виникають поза фазою «швидкого» сну у першій третині сну з легким пробудженням  (нічні жахи, гіпногогічні галюцінації, сонний параліч );
  • парасомнії, які виникають під час «швидкого» сну у третій третині ночі з легким пробудженням. Поширеними  порушеннями сну є сноговоріння , синдром неспокійних ніг та різні види періодичної поведінки ( ритмічні рухи тіла, биття головою тощо ), обумовлені збільшенням відсотку відсотка повільного сну (можливо медикаментозного  генезу або у генетично схильної дитини ). Парасомнії з частковим утрудненим пробудженням необхідно диференціювати з епілептичними нападами.

Нічні жахи зустрічаються  набагато частіше. виникають перед пробудженням, під час «швидкого « сну. Потребують глибокого клінічного аналізу та ЕЕГ обстеження під час сну.

Нарколепсія (гіперсомнія) –розлади, що характеризуються періодичними станами надмірної сонливості, зниженням активності або тривалим сном вночі, який супроводжується значними функціональними порушеннями дитини. Нарколепсія — це хронічний розлад нервової системи, зустрічається у дітей раннього віку та у підлітків.

Діагностика порушень сну у більшості випадків  не складна та практично у всіх випадках потребує консультації сімейного лікаря, педіатра,  в деяких випадках дитячого невролога.

По перше, необхідний поглиблений аналіз порушень сну, анамнезу життя, соматичного статусу, особливостей розвитку дитини (когнітивного, рухового, емоційного реагування, комунікативних особливостей  ), особливостей внутрішньо сімейних відносин.

Також бажана відеореєстрація пароксизму порушення сну у всіх випадках.

По-друге, обстеження визначаєтьсятапризначається лікарем у залежності від клінічних проявів:

  • при обструктивних апное під час сну ЕЕГ, ЕКГ обстеження, консультації кардіолога, ЛОР лікаря, лікаря  пульмонолога, невролога;
  • при парасомніях консультація невролога,  ЕЕГ обстеження обов’язкове, бажаний ЕЕГ моніторинг сну. При підозрі на епілептичний характер  та верифікації епілептичної активності при ЕЕГ обстеженні обстеження дитини згідно з протоколом.
  • при нарколепсії (гіперсомнії)- дитина потребує неврологічного обстеження з можливим проведенням нейровізуалізації  (МРТ головного мозку), ЕЕГ обстеження з метою виключення статусного перебігу епілепсії, консультація кардіолога з можливим проведенням моніторингової ЕКГ,  у деяких випадках обстеження у ендокринолога . У більшості випадків це стосується дітей старшого віку.

У  деяких випадках, у спеціалізованих центрах, проводиться моніторингове обстеження полісомнографія  з метою встановлення причин порушення сну, насамперед, якщо не встановлено причини обструктивних апное, гіперсомнії, сонного паралічу ,епілептичних нападів .

Лікування безсоння полягає переважно у створенні сприятливих умов для  здорового сну. Медикаментозне лікування призначають лише в окремих випадках, коли медикаментозне лікування є єдиним способом покращити стан дитини та запобігти хронізації безсоння і формування вторинних розладів.

Немедикаментозна терапія включає:

  • поведінкова терапія  -ефективна при лікуванні безсоння пов’язаного поведінковими причинами. Безсоння може виникати через те,  що дитині не вистачає присутності батьків, дискомфортні умови  перед сном;
  • зміни у способі життя— у більшості випадків переформатування стилю життя у сім’ї є достатньо ефективним при порушеннях сну у дітей .Головне — це комфортні умови для дитини та відсутність емоційних, звукових, світлових подразників.
  • дотримання розпорядку дня-дитина повинна лягати спати тавставати в один  і той же час, незалежно від дня тижня, відпусток батьків,канікул тощо.
  • спокійні справи перед сном  — уникайте збуджуючих ігор  , купаючи дитину, читайте казку, коли дитина просинається вночі, поспівайте або почитайте їй, це допоможе дитині знову заснути.

Рішення про медикаментозне лікування  у дітей ,особливо у ранньому віці ,повинно бути дуже виваженим ,а лікування  обмеженим.