Порушення ходи у дітей – хода навшпиньках

порушення ходи у дітей

Батьки доволі часто звертаються до фахівців: неврологів, ортопедів, педіатрів з приводу порушення ходи у дітей, насамперед ходи навшпиньках. На великий жаль, розуміння походження подібних порушень у переважної більшості фахівців відсутнє, інтерпретація  порушень різноманітна. У ортопедів це різноманітні деформації стоп, у неврологів (найбільш часто)  «пірамідна недостатність», «наслідки перинатального ураження ЦНС» тощо.

Відсутність знань про сучасні погляди про етіологію, реабілітацію та прогноз подібних порушень призводить  до хаотичності щодо надання допомоги дітям. Батьки не знають про перебіг та прогноз подібних порушень, що призводить до пошуку нових фахівців, альтернативних методів лікування, іноді до необґрунтованих додаткових обстежень.

Поширеність ходи навшпиньках, за даними вітчизняних  та європейських фахівців, може складати від 5 до 15 %, це у середньому кожна десята дитина у віці від 1 року.

Наукових публікацій у вітчизняних  наукових публікаціях дуже мало. У  англомовних наукових публікаціях подібні порушення мають назву «idiopathictoe-walking” и “habitualtoe-walking”.

Ідіопатична хода або звична хода на пальцях стоп у дитячому віці – це транзиторний, переважно  білатеральний розлад фізіологічної формули ходи  з опорою тільки на передні відділи стопи та пальці  при недостатній опорі на кістку п’яти.

Серед етіологічних чинників ходи навшпиньках виділяють декілька груп захворювань.

  1. Найпоширенішим етіологічним чинником цього захворювання є ходунки, які, на превеликий жаль, застосовуються   батьками у різних країнах світу,  у тому числі в Україні. У Канаді ходунки офіційно на законодавчому рівні заборонені до використання з 2004 року. Невиконання цього закону  карається штрафом та може призвести до ув’язнення батьків дитини.

До цієї групи також можна  віднести нераціональний підбір взуття, особливо в період формування стереотипу ходи.

  1. Вроджене вкорочення задньої групи м’язів. У цілому діагностика вродженої вади можлива на першому році життя при клінічному огляді, при подальшому спостереженні  батьки та фахівці констатують збільшення вкорочення м’язів. Діти цієї групи потребують спостереження ортопеда. Консультація невролога необхідна для виключення дегенеративних, нервово- м’язових захворювань.
  2. Генетична схильність. Якщо у батьків дитини відмічалися подібні особливості ходи, які згодом регресували, попередньо у дитини можна розглядати як генетичну схильність. Така дитина потребує спостереження за перебігом порушень ходи.
  3. Дикретні неврологічні патології. Серед неврологічних захворювань, які можуть клінічно проявлятися порушенням ходи, необхідно розглядати декілька груп захворювань.
  • Нервово-м’язові захворювання (міодистрофііяДюшена) – хода навшпиньках типова для міодистрофії Дюшена, але у дитини спочатку виникає прогресуюча  м’язова слабкість, зниження, а згодом випадіння колінного та ахіллового рефлексів, псевдогіпертрофія гомілкових м’язів. Проба Говерса і підвищення рівня лактатдегідрогенази та креатинфоскінази підтверджують хворобу Дюшена та виключають ідіопатичну ходу. Поширеність     2-5 випадків на 100000 населення.
  • Невропатії ( невральні аміотрофії). Особливість перебігу – це прогресуюча м’язова слабкість переважно проксимальних відділів нижніх та верхніх  кінцівок, порушення чутливості, іноді швидкий розвиток бульбарних порушень, м’язова гіпотонія призводить до деформації грудної клітини, суглобів, арефлексія з кінцівок.
  • Легка форма хвороби Літтла (диплегічна форма дитячого церебрального паралічу), діагностика нескладна. Наявність у дитини м’язової слабкості нижніх кінцівок, зміна рефлексів та м’язового тонусу за пірамідним типом, наявність перивентикулярної лейкомаляції при МРТ обстеженні дозволяє своєчасно діагностувати ДЦП  та виключити інші захворювання.
  • Хвороба Штрюмпеля (спадкова сімейна параплегія): у перші роки життя (можливий більш пізній дебют) у дитини прогресивно  формуються пірамідні симптоми з нижніх кінцівок з вираженою спастичністю дистальних та проксимальних відділів нижніх кінцівок, слабкістю та  деформацією стоп, порушенням  функцій тазових органів.  Рівень ураження – пірамідний тракт на рівні спинного мозку. Особливості клінічних проявів та перебігу захворювання дозволяють своєчасно діагностувати захворювання. Достовірні дані щодо поширеності відсутні, найбільш вірогідні – це 6-8 випадків на 100000 у загальній популяції.
  1. Розлади аутистичного спектру. За статистичними  даними, РАС діагностується у  1 з 59 дітей. Саме тому аутизм вважається не хворобою, а розладами, які впливають практично на всі аспекти життя людини. Хода навшпиньках у дітей з РАС відноситься до типових рухових стереотипних дій та має свої особливості – вона періодична, відсутнє укорочення ахіллового сухожилля та обмеження рухливості у гомілково-ступневих суглобах, у дітей переважають симптоми порушення мови, комунікації тощо. Діти потребують скринінгового обстеження М СНАТ, Q СНАТ на рівні сімейного лікаря (дитячого невролога), у подальшому більш чутливими методиками, потребують консультації дитячого невролога та психіатра, за необхідністю, інших фахівців.

Таким чином, у більшості випадків порушення ходи навшпиньках –  це розлад фізіологічної формули ходи.   Та батькам і тим більше фахівцям, які спостерігають за дитиною, потрібно пам’ятати про інші чинники, які потребують неврологічного, ортопедичного обстеження і спеціальних обстежень для своєчасної діагностики та лікування.

За   статистичними даними, при ідіопатичній ході близько 75 % дітей до 5-річного віку перестають ходити навшпиньках. Та не варто чекати такого віку, так як за цей час у дитини може деформуватися ступня, виникнути вкорочення задньої групи м’язів, які згодом можуть  потребувати оперативного лікування.

Основне завдання батьків та фахівців –  це своєчасна діагностика порушень розвитку і надання своєчасної та раціональної допомоги,  якої дитина потребує. Це насамперед рекомендації ортопеда  щодо комплексу вправ та підбору ортопедичного взуття, неврологічного лікування  (за необхідністю),    тривала фізична терапія та поради фізіотерапевта щодо занять вдома.

Анатолій Горб