Наум Павлович Голгер

Лікар Голгер Наум Павлович

Після смерті Іллі Давидовича Гінзбурга, у 1953 році неврологічне відділення очолив Наум Павлович Голгер (1918–1999рр.) – талановитий лікар-невролог, організатор, який продовжив розбудову відділення та неврологічної служби Херсонщини. За роки роботи Голгер Н.П. налагодив науково-практичну співпрацю з провідними науковими установами України, створивши неврологічну клініку, навчальний центр з підготовки інтернів, присвятивши своє життя розвитку неврології Херсонщини.
від автора

Голгер Наум Павлович народився у 1918 році в провінційному містечку Ямпіль Вінницької області у багатодітній сім’ї. Після закінчення семіричної школи він вступив до Одеського млинарського технікуму. Закінчивши навчання у технікумі, вирішив стати лікарем та продовжив навчання в  Одеському медичному інституті, який закінчив  з початком війни  та був направлений на фронт старшим лікарем 973 полку  160 Брестської  Червонопрапорної дивізії. З 1942 по 1945 рік перебував у діючій армії. Кавалер орденів Червоної Зірки, Вітчизняної війни.

Голгер Наум Павлович в армії

Демобілізувавшись, Наум Павлович продовжив навчання у клінічній ординатурі. Після закінчення переїхав з сім’єю до м.Херсона та був призначений завідувачем неврологічного відділення у 1953 році.

Фогель Наум Давидович писав про нього: «Мені зразу прийшлись до душі його акуратність, вдумливість, неквапливість. Мені, людині набагато старшій, з великим досвідом, було чому навчитися у цього молодого лікаря. Його відділення – за об’ємом роботи, за оснащенням, за традиціями – нічим не поступається  клініці. Наум Павлович відрізнявся внутрішньою культурою, тактом, порядністю та добротою. Ще одна  захоплююча пристрасть – постійне прагнення до науки, до постійного пошуку. Ось такий Наум Голгер».

Лікар-невролог Голгер

У 1954 році, за ініціативи Наума Павловича,  відділення було розширено до 30 ліжок, оснащено новітнім обладнанням для електродіагностики, хроноксиметром, апаратом для капіляроскопії. У цей же період Голгер Н.П. налагодив науково-практичну співпрацю з Інститутом неврології та психіатрії, м.Харкова. Протягом багатьох років постійними консультантами були професори Павлонський Яків Маркович, Литвак Леонід Борисович.

Продовжувалася започаткована Гінзбургом І.Д. співпраця з Одеським медичним інститутом.  Крім консультативної допомоги  на базі відділення розпочалася академічна навчальна робота. Відділення стало базою стажування та спеціалізації для інтернатури. У 1956 році відділення було розширено до 55 ліжок, а через рік до 60 ліжок.

Внесок Наума Павловича у розвиток неврології  Херсонщини величезний:  відділення збільшилося з 20 до 60 ліжок, налагоджена науково-практична співпраця  з провідними  науковими установами країни, створено базу  стажування інтернів, а ще тисячі пролікованих хворих.

Офіційна інформація про Наума Павловича  суха та неемоційна: учасник Великої вітчизняної війни, успішний організатор, талановитий  лікар-невролог, педагог. Вона ні в кого не викликає сумніву, лише повагу та гордість.

На великий жаль, інформація про життя та професійну діяльність Наума Павловича обмежена, у бібліотеках  м.Херсона знайдено лише декілька публікацій, присвячених Науму Павловичу. У газеті «Наддніпрянська правда» від 07.03.1974 року опубліковано статтю К.Міхєєвої  під назвою «Подароване щастя»,  яка присвячена Науму Павловичу. У ній розповідається, що до відділення був госпіталізований хворий у коматозному стані. Наума Павловича, який на той час перебував у плановій відпустці, викликав черговий лікар. Хворий був практично безнадійним. Наум Павлович до ранку залишався біля пацієнта, і йому вдалося стабілізувати стан хворого. До кінця своєї відпустки, щоденно з ранку до  пізнього вечора Наум Павлович залишався біля хворого. Після довгої та наполегливої боротьби лікаря зі смертю хвороба відступила. Наум Павлович з колегами подарували щастя родині хворого, повернули здоровим чоловіка та батька.

Таких прикладів безліч. Підсумок його багатоплідної діяльності –  звання «Заслужений лікар України». Працював завідувачем відділення  протягом 33 років, до 1986 року.

Розповідаючи про Наума Павловича, не можна не згадати про його  пристрасть, яка була не меншою за любов до неврології, –  він був відомим  на весь Радянський Союз колекціонером-букіністом.

Любов та захопленість книжками були притаманні Науму Павловичу ще з дитинства.

Навчаючись у технікумі  у м. Одесі ,  він сповна пізнав смак бібліофільства, проводячи багато годин у букіністичних магазинах. Він мало що міг дозволити собі купити, проте, як згадує його донька Інна Наумівна Голгер , букіністи дозволяли годинами ритися на найзаповітніших полицях, торкатися найцінніших книжок. Він готовий був годинами слухати  розповіді легендарних одеських букіністів про книги, видавців, авторів, художників та колишніх власників раритетів. Ймовірно, що саме книги і визначили подальшу долю Наума Павловича.

А ще … все це породжує любов, повагу і гордість до нашої землі, до нашої Херсонщини.

Особисте враження: на мій погляд, успіх неврологічної служби Херсонщини у цілому і особистий успіх декількох поколінь неврологів  області обумовлений особистостями, які перебували біля витоків неврології. Насамперед це Ілля Давидович Гінзбург та  Наум Павлович Голгер ,  які  своєю чесністю, відданістю неврології та Херсонщині заклали не тільки  фундамент неврологічної служби, а й забезпечили їй академічність та науковість.                           

Від неврологічної спільноти Херсонщини, від себе особисто хочу висловити подяку  головному лікарю лікарні ім. А. та  О. Тропіних  Леоніду Тимофійовичу Ремизі за збереження пам`яті про Голгера Наума Павловича одного із засновників неврологічної служби Херсонщини  та Ользі Сак за висвітлення даних про Наума Павловича як багатогранної особистості та лікаря-професіонала.

 

Джерела:

  1.  Ремыга Л., Кондакова Т. Анатомия милосердия. Херсонская городская клиническая больница имени Афанасия и Ольги Тропиных, 2014г.
  2. Голгер Н.П. Неврологическое отделение и неврологическая служба.
  3. Иванов Г. «Стихи о России» – Александра Блока // Апполон. – 1915 – №8/9,  с.96–99.
  4. Сак О. Знову про Блока, або історія одного  раритету, 2011 р. museum.lib.kherson.ua › again-on-the-block-or-the-story-of-a-rarity
  5. Литературное наследство. Т. 92: Александр Блок: Новые материалы и исследования: у 4 кн. Кн. 3. М., 1982, с. 145.