Досвід успішного лікування епілепсії з тяжким перебігом

Епілепсія
Горб А.Л.
Все є отрута або ліки, одна лише доза визначає отрута це чи ліки.  
Теофраст Парацельс

Хвора Л.В., 1974 р. н., вперше звернулась за консультацією до невролога медичного кабінету «Нейрон» у 2008 році у зв’ язку з нападами втрати свідомості з тоніко-клонічними судомами частотою до 10-12 разів на місяць, судомними статусами 1-2 рази на місяць. За даними анамнезу, хворіє з 9-річного віку, коли вперше виникли нічні психомоторні напади. У подальшому у дитини виникли складні абсанси з частотою 1-2 рази на тиждень та генералізовані тоніко-клонічні приступи. Хворій призначались протисудомні засоби у різноманітних комбінаціях, але контролю над нападами досягти не вдавалось, частота нападів зростала. Хвора неодноразово знаходилась на обстеженні та лікуванні за місцем проживання, повторно консультувалась у УНІІКЕНП та Інституті нейрохірургії ім. ак. А.І. Ромаданова. Проводилась пневмоенцефалографія. Проведено обстеження: неодноразово МСКТ головного мозку, повторно МРТ головного мозку – новоутворень та структурних змін не виявлено. Візуалізується незначне розширення ретропеніального простору. ЕЕГ-дифузні зміни біоелектричної активності з акцентом у тім’яних зонах, дифузна епілептична активність.

Діагноз:«Епілепсія з поліморфними нападами. Церебральний арахноїдит з лікворногіпертензивним синдромом»

При зверненні до медичного кабінету «Нейрон» хвора приймала комбіновану протисудомну терапію – депакін по 500 мг 2 рази на добу (18,5 мг\кг\ добу) та ламіктал 0,1 1 т. на ніч (1,8 мг\кг\добу) напади зберігались з частотою 10-12 разів на місяць, 1-2 рази на місяць відмічались судомні статуси з госпіталізацією до реанімаційного відділення. При об’єктивному обстеженні – свідомість збережена, інтелектуально-мнестичні функції знижені, швидко виснажується. ЧМН іннервація збережена. Проба Мінгацині без асиметрії м’язової сили. Сухожилкові та періостальні рефлекси підвищені, без різниці сторін. Проба Ромберга – хиткість, інтенційний тремор, локомоторні тести виконує правильно, невпевнено. Екстензорні патологічні симптоми з обох сторін. МРТ головного мозку – помірне розширення зовнішніх лікворних просторів субковекситально у лобових та тім’яних зонах, ЗЧЯ. ЕЕГ – значні загальномозкові зміни,епіактивність у задньолобових, центрально – тім’ яних зонах лівої півкулі.

Встановлено діагноз: «Ідіопатична епілепсія з генералізованими тоніко-клонічними нападами частотою до 10-12 разів на місяць, статусний перебіг. Когнітивні та емоційно-вольові порушення за епілептичним типом».

Хворій рекомендовано провести коригування дозування вальпроату та ламотриджину:

• збільшити дозу депакіну на 250 мг., 1 т. – 0,5 т. – 1 т., 23мг\кг\добу;

• збільшити дозу ламікталу на 200 мг до 1,5 т. х 2 р., запланована доза 5,5 мг\кг\добу, титрування дози «кроком» + 50 мг один раз на 10-15 днів;

Огляд через три місяці – напади контролюються повністю, переносимість протисудомних засобів задовільна, побічні реакції відсутні. Подальше спостереження протягом 2008-2017 рр. за хворою, напади відсутні. Стан хворої покращився щодо емоційно-вольового реагування, мнестичних функцій, соціальної активності, самообслуговування. У неврологічному статусі без ознак вогнищевого ураження нервової системи. Переносимість протисудомних засобів задовільна, побічні реакції відсутні. Клініко-біохімічні аналізи крові та сечі без патологічних відхилень. УЗД органів черевної порожнини – патології не виявлено. ЕЕЕ – зберігаються дифузні зміни біоелектричної активності головного мозку, епілептична активність відсутня.

Висновок: контроль над нападами хворій вдалося досягти лише на 25 рік хвороби комбінованою терапією, коригуванням дозування до терапевтичного вже призначених протисудомних засобів (депакін 0,5 збільшено на 250 мг., 1 т. – 1\2 т. – 1 т., що склало 23 мг\кг\добу та ламіктал 0,1 збільшено дозу на 200 мг., по 1,5 т. х 2 р., що склало 5,5 мг\кг\добу), що забезпечило понад 9-річну ремісію захворювання та якість життя хворої.

Наведений клінічний випадок свідчить, що незалежно від тяжкості епілепсії, її перебігу та тривалості, хворий не повинен втрачати надію, а лікар повинен продовжувати пошук ефективно-оптимальної комбінації протисудомних засобів у терапевтичних дозуваннях, передбачених Уніфікованим протоколом.

«Складна дитина» —  інформаційно-методичний посібник, 2018 р. , с. 167-169

Ознайомтеся зі статтею на нашому ресурсі, якщо вас цікавлять поради для батьків, щодо роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку.

 

Добавити коментар

Ваш e-mail не буде опублікований. Необхідні поля позначені *

*