Данило Самойлович

До витоків «генетичного коду» медицини Херсонщини

Від автора

Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього.

Максим Рильський.

Історія Херсона та Півдня України  тісно пов`язана  з ім’ям однієї із найяскравіших особистостей української та російської медицини XVIIIсторіччя, вченого зі світовим ім’ям, фундатора вітчизняної епідеміології Данила Самойловича, який не тільки врятував Херсон і Південь України та Російської імперії від чуми, а й генерував розвиток лікарської справи у Херсонській губернії. За архівними даними,  Данило Самойлович у 1784 році в Херсоні заснував перше в Україні та Російській імперії  лікарське товариство «Собрание медицинское» в Херсоне, саме Данило Самойлович  та «Собрание медицинское»  в Херсоне  поклали  початок формуванню «генетичного коду»  медицини Херсонщини.

Данило Самойлович
Д. Самойлович.

Народився Данило Самойлович (Данило Самійлович Сушковський) 11  грудня   1744 року у с. Янівка, Чернігівський полк,  у сім`ї сільського священника отця Самійла Сушковського.

Батьки прагнули дати Данилу  фундаментальну освіту, першим кроком було навчання у Черніговському колегіумі (1756-1761 рр.), навчання продовжив у Києво- Могилянській академії. При вступі до академії була традиція міняти прізвище, як і при зарахуванні у монастир. Мати записала Данила під новим прізвищем –  Самойлович (по імені батька), під цим прізвищем лікар і залишився в історії світової медицини. Навчався Данило успішно, по-іншому не можна було, бо найближчими друзями були Нестор Амбодик-Максимович, Андрій Італинський, Ілля Руцький, Михайло Трохимовський –    майбутні світила медицини.

У 1761 році старший лікар Санкт-Петербурзького генерального сухопутного госпіталю професор І.Попетиця під час спеціального відрядження в Україну з метою набору учнів для госпітальної школи серед 55 студентів Києво-Могилянської академії  запропонував вивчати медицину і студенту класу риторики Данилу Самайловичу. З 1761 по 1765 рік навчався у Петербурзькій адміралтейській шпитальній школі, одержавши звання підлікаря .

Через два роки у 1767 році Данило Самойлович одержав звання лікаря. Деякий час очолював першу у Російській імперії жіночу венерологічну лікарю.

З початком Російсько-Турецької війни Данило Самойлович був мобілізований до російської армії полковим лікарем. З 1768 по 1770рр.  перебував у центрі бойових дій війни. Як полковий лікар досягнув значного зниження захворюваності та смертності особового складу. Саме під час війни вперше зустрівся з однією з найстрашніших захворювань  людства – чумою або моровицею, як тоді її називали, боротьбі з якою у майбутньому присвятив усе своє життя .

У свідомості наших пращурів чума була «грізною царицею» усіх захворювань. Чума розтерзувала і Європу, і Азію, і завжди супроводжувалася колосальними жертвами, так як смертність від неї складала 80-90 % , майже 100 % смертністю медичного персоналу . Данило Самойлович вступав у боротьбу з чумою 9 разів у своєму житті , незважаючи на небезпеку, робив усе, щоб врятувати життя співгромадян.

Під час епідемії чуми  в Москві у 1770 році Данило Самойлович добровільно прийняв на себе завідування лікарнею Симонова монастиря, куди госпіталізували найбільш тяжких хворих. Лікарня стала для Д.Самойловича науково-дослідницькою лабораторією: вперше у світі  Данило Самойлович впроваджує секційне дослідження померлих, мікроскопічний пошук збудника. Серед новітніх методів профілактики  впроваджувалися ізоляція та сортування  хворих у всіх чумних госпіталях,  де працював. Винайшов спеціальний костюм  для захисту від зараження. Проводив досліди з самозараженням, експериментував з дезінфекцією  курильним порошком одягу хворих, при цьому після обробки сам одягав цей одяг.

Свої спостереження та особистий досвід під час епідемії Данило Самойлович виклав  у своїй науковій праці  «Исследования о чуме, которая в 1771 году опустошала Российскую империю, особенно столичный город Москву, и о том, какие были найдены лекарства, чтобы ее побороть, и средства от нее себя предохранить».

Наукова праця, написана та видана французькою мовою, швидко стала популярною у багатьох країнах Європи, на великий жаль, російською мовою  була видана лише через понад півтора  століття.

Бажаючи займатися науковими дослідженнями, Данило Самойлович  виїхав до Страстбурга, де вивчав оперативне акушерство. У Росію він повертається, захистивши докторську дисертацію «Трактакт о рассечение лонного сочленения и кессаревом  сечении»  та  підготувавши декілька наукових праць, присвячених акушерству.

Д. Самойлович підготував для Катерини ІІ ґрунтовну  доповідну  відносно організації акушерської допомоги  в Росії, пропонуючи реорганізувати допомогу породіллям, організувати в Росії акушерські школи. Катерина ІІ відмовила Самойловичу не тільки у впровадженні його проєкту,  й  відмовила у лікарській  вакансії. Декілька років Данило Самойлович та його сім`я перебували у бідності, так як він не мав офіційної практики чи пенсійного забезпечення за попереднє  служіння Росії.

Згадали про Д.Самойловича лише у 1783 році, коли Південь України  був охоплений чумою. У 80-ті роки XVIII сторіччя почалося заселення Причорноморського краю під керівництвом князя Потьомкіна. Для будівництва нового міста Херсон Потьомкін не жалкував ні грошей, ні людей, які жили у землянках, спали прямо під відкритим небом.

Епідемія чуми  в Херсонській області
Чума в місті.

Епідемія почалася восени 1783 року  серед жителів Килії, Бендер, Ізмаїла, Акермана, Очакова. На початку літа 1783 року чума  прийшла в Херсон, за декілька місяців у місті  померло 3744 людей, щоденно вмирало понад 50 осіб. Катерина ІІ вимагала від Потьомкіна «сильной рукой истребить Херсонскую язву». За порадою наближених осіб, Потьомкін запросив Д. Самойловича, який і повинен стати тією «сильною рукою»,  яка повинна знищити чуму.  Безробітний вчений-лікар прийняв пропозицію князя    Потьомкіна зайняти посаду  губернського лікаря Єкатеринославського  намісництва та Таврійської губернії. Самойловичу був виданий ордер про направлення в Херсон для боротьби з чумою, датований 15 травня 1784 року. Одержавши ордер, Д. Самойлович  вирушив спочатку в м. Кременчук, потім Херсон, одну з головних у своєму житті подорож  –у 1700 верст. Напружена обстановка вже відчувалася на під’їзді до міста: серед населення паніка, з чумою боролися старими методами – палили багаття. Хворих на чуму не ізольовували. Данило Самойлович організував боротьбу по-новому: було організовано карантини, хворих розміщували в ізолятори, проводилися вакцинація,  секційне дослідження померлих.

Одним із перших розпоряджень Данила Самойловича у Херсоні  було:  « Прекратить сожжение домов. Меньше прыти , больше ума. Не жечь дома, не пускать бедный люд по миру, а наладить, как следует, обеззараживание помещений…».

Він інспектував госпіталі, керував  портовими карантинами, виїздив до поселень, де виникали вогнища чуми. Чума відступила. Були врятовані не тільки Херсон, а й Південь України, теперішні Одеська, Запорізька, Дніпропетровська області.

Князь Потьомкін високо цінував діяльність Самойловича. У своєму звіті Катерині ІІ писав:  «Самойлович – о нем иначе сказать нельзя,как герой чумной или истинный Эскулапий, или когда хотите,Гиппократ,ей-ей перед Вами не солгу» .

За своє життя Данило Самойлович брав участь у ліквідації дев`яти найбільших епідемій чуми у Російській  імперії (Москва, Київ, Молдова, Кременчук, Херсон, Тамань, Одеса, Дубосари, Крим), тричі сам хворів на чуму, під час «чумного»  бунту  мало не загинув від рук розлюченого натовпу. У 1796 -1799 роках побував на спалахах чуми в Одесі й Тамані (1796 р.), в районі Кам’янця-Подільського (1797 р.) і Дубосар  (1797 р.), Феодосії , Катеринославі (1799 р.), в Євпаторії, Очакові, Миколаєві, Краснодарі та інших південних містах.

Перебування Самойловича  в Херсоні та  Кременчуці з 1784 по 1787 роки –  період вдалого поєднання бурхливої та висококорисної практичної діяльності з глибокими науковими дослідженнями. Він писав паризьким вченим, що в Херсоні прагне до розвитку науки не менше ніж у Парижі.

Майже відразу, після прибуття до Херсона, Данило Самойлович взяв на себе ініціативу оголосити серед херсонських лікарів конкурс на наукову роботу  «Показать,   какие чаще  болезни и в какое время появляються в Херсоне и в его округе; как оберегать людей от этих болезней, а тех, кто заболел, какими вернейшими и простейшими средствами излечивать».

У тому ж році був написаний перший Статут першого в Російській імперії лікарського товариства  «Собрания медицинского»  в Херсоне  (через шість років від заснування міста). Згодом у ХІХ столітті почесними членами Херсонського лікарського товариства були: Луї Пастер – французький вчений, основоположник мікробіології та імунології, В`ячеслав Авксентійович Манасеїн–  видатний терапевт і громадський діяч, професор приватної патології і терапії Медико-хірургічної академії у Петербурзі, Микола Васильович Скліфосовський – хірург, професор, директор Імператорського клінічного інституту великої княгині Олени у Санкт-Петербурзі, Федір Федорович Ерісман, російсько-швейцарський лікар-гігієніст  та багато інших видатних представників медицини того часу.

Активна діяльність Данила Самойловича, його організаторський талант, наукові досягнення нарешті одержали від влади належну оцінку – Д.Самойловичу було присвоєно звання   «статского советника», що відповідало званню полковника, та нагороджено орденом Святого Володимира.

Постійна виснажлива робота, тривала боротьба за своє існування та честь відбилися на здоров’ї  лікаря,  вченого, патріота своєї Батьківщини  Данила Самойловича.

У листопаді 1804 року Данило Самойлович перебував в останньому службовому відрядженні за маршрутом Миколаїв – Херсон – Берислав  – Козлов – Севастополь –Акмечеть – Таганрог – Миколаїв, оглянув госпіталі, лазарети, аптеки. Наприкінці  1805 року, повернувшись з інспекційної поїздки, тяжко захворів.

Помер Данило Самойлович у Миколаєві, де і похований. Помер великий вчений у бідності, тому що  свою заробітну платню витрачав на службові подорожі, видання наукових праць, книжок, наукову дослідницьку роботу. У одному з останніх листів він писав: «В случаи смерти моей семейству своему не оставляю и дневного пропитания».

Життя та діяльність Данила Самойловича – це приклад відданості лікарській справі, відданості Батьківщині. 12 медичних Академій Європи вибрали Д.Самойловича своїм почесним членом, серед них Паризька хірургічна академія, Паризька вільна королівська спілка, Марсельська, Тулузька, Ліонська, Мангеймська та інші академії. Ав Російській імперії він так і не удостоївся подібної честі.

Херсон пам`ятає мужнього та видатного лікаря, про це нагадує портрет               Д. Самойловича та меморіальна дошка найбільш славетних особистостей  Херсонщини  у  Херсонському художньому музеї, сквер у Херсоні імені Д. Самойловича.

А ще … все це породжує любов, повагу і гордість до нашої землі, до нашої Херсонщини.

Особиста думка: внесок Данила Самойловича у розвиток  вітчизняної  та світової  медицини безмежний, неоціненний також внесок  Самойловича в розвиток Херсонщини  та Півдня України. Життєвий та науковий шлях видатного лікаря та вченого ХVIII сторіччя заслуговує на повагу нащадків. На великий жаль, у нашому місті за 235 років так і не встановлено пам`ятника людині, яка врятувала Херсон, яка започаткувала «генетичний код» медицини Херсонщини, а чи зможемо ми зберегти його від мутацій    De novo залежить від усіх нас. Багато років Херсонщина мріяла про свій медичний факультет. Нарешті медичний факультет є,  і  він  успішно функціонує   вже декілька років. Найбільш логічним було б встановити пам`ятник на території  Херсонського державного університету, кращого прикладу відданості та любові до людей і медицини  знайти складно.

Джерела:

  • Бородій М.К. Данило Самійлович Самойлович, Київ, Наукова думка ,1987.-152 с.
  • Брюховецький В.С., Хижняк З.І. Києво-Могилянська академія в іменах ХVII-XVIII cт., Київ, видавничий дім «КМ Академія», 2001, с.473- 474 .
  • Демченко З. Данила Самойлович –  врач, который спас Херсон от чумы, Херсонський вісник ,  №52 (1269), ст.152.
  • Самойлович Данило Самійлович, матеріал з Вікіпедії, вільної енциклопедії.
  • Основоположник вітчизняної епідеміології: до 270-річчя від дня народження Д.  Самойловича  (1744 -1805 ) \\ Дати і події, 2014, друге півріччя: календар знаменних дат  №2(4). Національна парламентська бібліотека України, Київ, 2014, с.148-152
  • 6. Нікберг І., професор  м. Сідней, Австралія. Данило Самойлович – видатний український лікар-вчений (із нарисів про історію української медицини), «Новости медицины та фармации», 20(392), 2011.